Руни – це стародавній письмовий символічний алфавіт, який використовували у Скандинавії та Німеччині з I до XIII століть. Ці символи вирізали на різних предметах, як-от зброя, амулети, каміння і навіть дерева.
Спочатку руни використовували для комунікації, запису інформації та передбачення майбутнього. Вони були важливим засобом передачі знань і впливу на навколишній світ. Руни часто використовували в ритуалах і обрядах, а також у магічних практиках.
Однак із плином часу використання рун змінилося. У середні віки руни стали використовуватися в основному для містичних і магічних цілей, а також для створення захисних амулетів і символів. Руни вважалися священними і мали велику магічну силу.
| Руна | Період використання |
|---|---|
| Руна Уруз | 2-8 століття |
| Руна Тейваз | 2-8 століття |
| Руна Ансуз | 2-8 століття |
| Руна Райдо | 2-8 століття |
| Руна Кеназ | 2-8 століття |
| Руна Гебо | 2-8 століття |
| Руна Вуньо | 2-8 століття |
| Руна Хагалаз | 2-8 століття |
| Руна Наутіз | 2-8 століття |
| Руна Іса | 2-8 століття |
| Руна Йера | 2-8 століття |
| Руна Ейваз | 2-8 століття |
| Руна Перт | 2-8 століття |
| Руна Альгіз | 2-8 століття |
| Руна Соул | 2-8 століття |
| Руна Тейваз | 2-8 століття |
Ру́ни (од. число – ру́на) – писемність стародавніх германців, яку вживали з I-II до XII століття на території сучасних Данії, Швеції та Норвегії, до X-XIII століття – в Ісландії та Гренландії, а у шведській провінції Даларна – аж до XIX століття.