В англійській мові букві J відповідає звук [dΡʒ]. В іспанській мові J означає звук [x], але також використовується для позначення [dΡz]. У французькій, румунській, португальській, азербайджанській, турецькій мовах J вимовляється як [ʒ].
Звук [ j ] зовсім не складний. Він вимовляється так само як російська звук [й], але менш виразно. При виголошенні [ j ] спинка язика піднята до твердого піднебіння, але нижче, ніж при російській [й]. Краї язика злегка притиснуті до верхніх корінних зубів, утворюючи прохід для повітря вздовж середини спинки язика.
На російський манер це звучить як [джей]. Спочатку символ був варіацією літери "i". Першим, хто став розрізняти два символи (йдеться про «i» та «j»), Був французький філософ і риторик П'єр де ла Раме. У більшості слов'янських та німецьких мов літера вимовляється як [j].
Російською мовою транскрипції м'якість приголосного завжди позначається однаково – знаком j після м'якого приголосного: мати [матј]. М'якість непарних м'яких приголосних [чј] і [шјː] також завжди позначається в транскрипції.
