За згодою при укладенні шлюбного договору подружжя може змінити встановлений Сімейним кодексом режим спільної власності. Вони мають право встановлювати режим роздільної та часткової власності, що стосується всього майна, окремих видів власності та майна, що належить кожному з подружжя.
Черговий плюс: у шлюбному контракті можна передбачити долю будь-якого майна (існуючого та майбутнього; спільного та особистого). На практиці це означає, що якщо подружжя планує щось придбати, то такою угодою у разі розлучення вони можуть передбачити, кому дістанеться довгоочікувана покупка.
Мета шлюбного договору – це бажання сторін змінити законний режим майна подружжя та укласти його на конкретних умовах вільно та самостійно. Отже, шлюбний договір укладається подружжям до шлюбу чи період шлюбу з метою визначення майнових правий і обов'язків, й у т.д.
Шлюбний договір регулює лише майнові відносини між подружжям. Значить, шлюбний договір неспроможна регулювати інші сфери сімейних відносин. Наприклад, шлюбним договором неможливо визначити, хто з подружжя виховує дітей, з ким вони проживатимуть у разі розлучення.