«перші російські козаки були хрестилися та обрусілі татарські козаки, оскільки остаточно XV в. всі козаки, які мешкали як у степах, так і в слов'янських землях, могли бути лише татари. Вирішальне значення освіти російського козацтва мало вплив татарських козаків на прикордонні російських земель.
Представники традиційної наукової школи розглядають козацтво як історичний стан, нині як специфічну соціокультурну групу у складі слов'янських народів. Прихильники нових підходів розглядають російське козацтво як етнічну освіту – субетнос у складі російського народу (див. також нижче).
Згідно з найпоширенішою, козаки — нащадки людей, що століттями бігли на південні та східні околиці Росії з центральних областей і інородців, що приєдналися до них, — від калмиків до поляків та німців.
Вперше офіційно про козаках на Русі згадується у листі князя Юсуфа Івана Грозного в 1550 році, в якому він скаржиться російському цареві, що козаки нападають на його території та каравани, заважаючи спокійному життю. Проте звідки з'явилися козаки, достеменно невідомо.
