Пізня традиція вважає Гедиміна засновником столиці у Вільні (сучасний Вільнюс), що вперше згадується в його листах: не пізніше 1323 року заклав дерев’яний замок при впадінні Вільні у Вілію (Неріс) та переніс свою резиденцію до Вільни, що стала таким чином столицею Великого князівства Литовського.
Столиця Великого князівства Литовського У першій половині XIV століття князь Гедимін переніс столицю Великого князівства Литовського до Вільні. Уперше це місто згадується в грамоті 1323 року, в якій називається “стольним містом”. До Вільно резиденцією великого князя деякий час були Новогрудок, Кернов і Троки.
З 1323 року до 1795-го Вільнюс був столицею Великого князівства Литовського, а потім, до 1915 року, входив до складу Російської імперії. Після німецької окупації з 1915-го до кінця 1918 року в місті було підписано Акт незалежності Литовської держави (16-го лютого 1918-го).
Під час радянсько-польської війни 19 квітня 1919 року місто зайняли польські частини, 20 липня 1920 року – частини Червоної Армії. Незабаром після поразки в Битві за Варшаву Червона Армія, що відступала, передала місто Литві відповідно до підписаного 12 липня 1920 року договору між Радянською Росією і Литовською Республікою.
