Козаки насамперед сприймали свої вуса не як атрибут чогось, а як ознака слави та гідності чоловіка. Козачий народ дуже цінував свою рослинність на обличчі, доглядав вусів і надавав їм розлогу форму, що нагадує крила птаха, що летить.
Для запорізьких козаків (Черкас) такий чуб був свого роду відмінною рисою зрілого воїна, бо молодим бійцям (джурам) його носити не дозволялося. Козачий зрощений шматок волосся називають також: айдар, ардар, оселедець, чупрун, чуприна, хохол.
Вуса для сучасної людини виконують декоративну функцію. Поряд із бородою, наявність вусів сприяє статевої самоідентифікації чоловіка, виконанню соціальної ролі, є важливим доповненням до іміджу, відображає вибір та переваги, факт володіння вусами впливає на духовний та емоційний світ чоловіка.
Вважалося, що така коса надає особі войовничості. А чуби стригли так: волосся на скронях, над чолом і на потилиці вибривалися, а пасмо волосся, що залишилося, по центру розчісували на всі боки і підстригали по колу.